ClassicalRecords is a Youtube channel where I upload some excellent performances from the LPs in my collection. Im uploading these LPs because they are either not available on CD, out of print on CD, or just difficult to find.
Все великие композиторы и гении классической музыки на одном канале: Шопен, Моцарт, Шуберт, Мусоргский, Бах, Чайковский, Вивальди, Бетховен, Дебюсси и многие другие!
TRACKLIST:
20 шедевров великих композиторов
01. Бах — Токката — Б.Хок (орган)
02. Моцарт — Турецкий марш — П.Наги (фортепиано) (2:23)
03. Вивальди — Времена года: Весна — Оркестр г. Сан-Марко — д. А.Лиццио (5:54)
04. Бетховен — Лунная соната — Д. Томсич (фортепиано) (9:26)
05. Шуберт — Аве Мария — Венский филармонический оркестр. Дирижёр – Иштван Кертес (15:02)
06. Паганини — Каприччио 1\24 — Европейский симфонический оркестр (19:44)
07. Чайковский — Вальс цветов — Симфонический оркестр г. Оксфорд — д. Дж.Саммерли (24:33)
08. Бизе — Сюита №1 — Симфонический оркестр г. Оксфорд — д. Дж.Саммерли (31:16)
09. Мендельсон — Свадебный марш — Лондонский фестивальный оркестр — д. А.Шольц (33:26)
10. Огинский — Прощание с Родиной — И.Залуский (фортепиано) (38:12)
11. Брамс — Венгерские танцы. №5 — Лондонский фестивальный оркестр — д. А.Шольц (41:10)
12. Моцарт — Маленькая ночная серенада — Европейский симфонический оркестр (43:29)
13. Бетховен — К Элизе — Лунная соната — Д. Томсич (фортепиано) (49:03)
14. Бах — Сюита №2 — Капелла Истраполитана — д. Р.Эдлингер (52:18)
15. Чайковский — Танец маленьких лебедей — Симфонический оркестр г. Оксфорд — д. Дж.Саммерли (53:39)
16. Бетховен — Симфония №5 — Д. Томсич (фортепиано) (55:07)
17. Бизе — Кармен — Симфонический оркестр г. Оксфорд — д. Дж.Саммерли (1:02:56)
18. Хачатурян — Танец с саблями — Оркестр Большого Театра, д. — Арам Хачатурян (1:05:01)
19. Паганини — Концерт №2 — Европейский симфонический оркестр (1:07:22)
20. Моцарт — Симфония №40 — Европейский симфонический оркестр (1:12:24)
Іспанська увертюра № 1 (1845) «Арагонська хота» (Блискуче капричіо на тему арагонської хоти).
Склад оркестру: 2 флейти, 2 гобоя, 2 кларнета, 3 фагота, 4 валторни, 2 труби, 3 тромбона, офіклеід (туба), литаври, кастаньєти, тарілки, великий барабан, арфа, струнні.
В «Арагонській хоті» композитор звернувся до найпопулярнішої народної іспанської теми. Почувши її у виконанні іспанських гітаристів, він був захоплений її своєрідною життєрадісною грацією. Це мелодія хоти (іспан. Jota) — національного іспанського тридольного танцю, що став одним з музичних символів Іспаніі. Саме з хотою були повязані найперші враження Глінки про іспанську культуру.
Послухати і подивитися народну іспанську хоту, до якої звернувся Глінка, можна тут: www.youtube.com/watch?v=oWsr5CWK94o
«Арагонська хота» відкривається повільним вступом в характері суворого маршу-ходи (Grave). Його музика, з урочистими фанфарами, контрастними перепадами динаміки, сповнена стриманої сили і величі. Це образ суворої і прекрасної Іспанії. Після характеристики «місця дії» розвиток перемикається в «конкретно-подієвий» план. В сонатному розділі, яскраво контрастному до вступу, виникає картина святкових народних веселощів.
Інструментування майстерно передає колорит іспанської народної музики. Легкі pizzicato струнних і щипки арфи розкривають поетичний образ гітарного награшу (1-ша тема головної партії — справжня мелодія арагонської хоти), деревяні духові імітують спів у вокальній частині танцю (2-га тема головної партії — копла).
2:24 — ГП Es-dur, 1 тема.
2:53 — ГП, 2 тема
Використовуючи сонатну форму, Глінка не відмовляється від методу варіаційності. Мотивну розробку він поєднує з варіюванням матеріалу. Уже в рамках головної партії (подвійна тричастинна форма ababa) відбувається варіювання тем.
В побічній ж партії, витонченій і граціозній, що нагадує наспів мандолини, Глінка блискуче реалізує характерну композиційну особливість народної хоти. ПП починається у кларнета.
4:26 — ПП B-dur
Гармонічний план всіх мелодій цього жанру однаковий — ТD DТ. На цій підставі самі мелодії можуть бути почуті як варіанти один одного. Саме так сприймаються обидві теми побічної партії. Вони додаються до початкової ритмо-формули хоти з двох звуків (ТD DT) в якості контрапунктів, утворюючи тим самим серію варіацій (8 тактів до ц.10).
Розробка будується на принципі поступового наростання динаміки, з постійним перемиканням планів: як би «вихоплені» із загальної маси сольні сценки змінюються блискучим звучанням всього оркестру. Перед центральною кульмінацією звучання хоти переривається тривожним тремоло литавр і фанфарами «міді», нагадуючи про тему вступу — це Іспанія, край неприборканих пристрастей.
Найвищу точку розвитку знаменує сліпуче яскрава тема хоти, що проводиться всім складом оркестру. Вона майже відчутно розкриває картину всенародного тріумфування.
Реприза (ц.18) — справжній апофеоз варіаційнності в сонатної формі. Головна і побічна, що здавалися в експозиції різними темами, виглядають тут як єдине чергування варіацій на задану гармонію.
Синкоповані фанфари коди утворюють тематичну арку вступу, але забарвлюються в яскраві, святкові тони.
Отже, унікальність глінкинської хоти в тому, що сонатний динамізм її форми посилений процесом варіювання, завдяки чому відкривається спільність тем.
У цій увертюрі Глінка використовує великий склад оркестру. Особливу роль відіграють кастаньєти — іспанський інструмент, що підкреслює національний колорит, а також арфа.
not for duplicating on other video channels! не для копирования на других видео ресурсах!
ПОСТ, ФОТО, ВИДЕО, ИНФО: vk.com/wall78053407_21483?reply=24075
Михаил Глинка — Spanish Overture «Арагонская хота» (Блестящее каприччио на тему арагонской хоты), Испанская увертюра № 1 (1845)
Симфонический оркестр Карельской государственной филармонии
Анатолий Рыбалко — дирижер
Санкт-Петербургская академическая филармония им. Д.Д. Шостаковича, Большой зал
Mikhail Ivanovich Glinka (Russian: Михаил Иванович Глинка. tr. Mikhaíl Ivánovich Glínka; 1 June [O.S. 20 May] 1804 – February 15 [O.S. 3 February] 1857) was the first Russian composer to gain wide recognition within his own country, and is often regarded as the fountainhead of Russian classical music. Glinkas compositions were an important influence on future Russian composers, notably the members of The Five, who took Glinkas lead and produced a distinctive Russian style of music.
Spanish Overture No. 1 «Capriccio Brilliante on the Jota Aragonesa» (1845)
Испанская увертюра № 1 «Блестящее каприччио на тему Арагонской
хоты»
The Philharmonia Orchestra conducted by Sir Eugene Goossens
Description by Chris Boyes [-]
Mikhail Glinka left his native Russia for a European concert tour in the spring of 1844 after he was discouraged by the unfavorable reception of his opera, Ruslan and Lyudmila (1842), in St. Petersburg. Glinka intended to visit France and Spain and to become fully absorbed in each countrys musical traditions. New orchestral compositions, which would be called fantasies pittoresques, would be written from the inspiration of folk melodies collected while away from Russia.
After spending nine months in France, Glinka arrived in Spain in the summer of 1845. He first settled in the village of Valladolid, where he quickly assumed a pleasant social life. The Spanish people and their customs greatly impressed Glinka, as was shown through his comments in a letter to his mother. He wrote, «Spaniards are honorable, straightforward in their speech, unaffected, and not full of ceremony like the French.» While there, Glinka became acquainted with Felix Castilla, a local merchant who was also an adequate guitarist. Castilla played for Glinka a traditional folk tune, the Jota Aragonesa, along with its many variations. This melody would become the basis of the only work that Glinka managed to complete during his time in Spain, the Capriccio brillante on Jota Aragonesa (1845). The piece came to be known also as the First Spanish Overture. The composition of the work was not begun until Glinka relocated to Madrid, the Spanish capital. Here, Glinkas social life was not as active, so he had spare time to compose.
The Capriccio was modeled in the sonata form, as many of Glinkas earlier compositions had been. Yet, due to the tradition of the Jota Aragonesa and its variations, the Capriccio also had the sense of a free form, based on multiple variations. Glinkas later works would eventually stray away from sonata form in favor of freer, variational forms. Thus, this piece is often viewed as a transitional work in Glinkas catalog. The orchestration of the Capriccio is notable in its wide use of the multiple colors possible in an orchestral setting. Glinka does not resort to doubling parts excessively to produce a lush, full sound. The enormous amounts of instrumental combinations that Glinka goes through is quite amazing. Also of note is the use of harp and pizzicato strings to convey the sound of the acoustic guitar.
Glinka wished to hear the freshly composed orchestral work while he was still in Spain, but this was not possible. The primary orchestra of Madrid was busy at the time with a ballet. Glinka was also worried that the Spanish public would not appreciate his attempt to integrate the Spanish sound into the Western tradition of music. Glinka was finally able to hear his work performed in 1848 in Warsaw, due to the graciousness of the Governor of Warsaw. The Capriccio was later given its first public performance in 1850 in St. Petersburg, although Glinka was not present.
